Тепер вже колишній головний тренер полтавської «Ворскли» Віктор Скрипник прокоментував своє розставання з цим клубом та вибір на користь харківського «Металісту 1925».
Віктор Скрипник«Ці півтора роки, що я був у „Ворсклі“, можу згадувати з задоволенням. Ми в єврокубках грали. За тих умов, які в нас були, наш тренерський штаб збудував бойову команду.
Але тренеру завжди хочеться викликів. Ми поговорили з керівництвом „Ворскли“ та прийшли до висновку, що треба так вчинити. Можливо, що так буде краще, як для „Ворскли“, так і для мене. Як би парадоксально це не звучало.
У мене були й інші пропозиції, проте я добре знаю людей, котрі працюють в „Металісті 1925“. Ключовим стало те, що не хочеться стояти осторонь від того, що розвивається. Я спілкувався з керівництвом та познайомився з президентом клубу Володимиром Носовим. Те, що я від нього почув та зрозумів, що „Металіст 1925“ — це амбітний проєкт, подібні речі притягують. Не хочеться дивитися, як десь щось розвивається, але без тебе. Ось це, можна сказати, стало ключовим. Викликів я ніколи не боявся і не боюсь. Чим складніше, тим цікавіше. Я це завжди кажу й тренерському штабу, й гравцям.
Мені було трошки шкода йти з „Ворскли“, бо зараз команда в такому становищі, якщо порівнювати з минулим роком, ми ближче до єврокубків, ніж тоді. Ми, чи вже вони, вийшли до півфіналу Кубка України. Але ми живемо в такий час, що ти не можеш сказати, що буде завтра. Так ситуація склалася. І тут якраз мене познайомили з керівництвом „Металіста 1925“. Прозвучали ті слова, які тішать будь-якого тренера, будь-якого працівника.
У той же час, знаю себе, я завжди віддаюсь роботі. Хочеться розвиватися та досягати тих амбітних планів, які ми обговорили з керівництвом. Хочеться це прожити, щоб потім, згадуючи, розповідати з чого ми розпочинали та де ми опинилися. Чому б нам не стати тими людьми, які колись скажуть: „а пам’ятаєте, як ми колись розпочали розвиток? У нас була найнижча точка, як у цьому році було в «Металіста 1925», коли команда була на межі припинення існування. Але потім прийшов новий інвестор, відштовхнулися, прийшов новий тренер і воно пішло-пішло розвиватися“.
Брати участь в цьому амбітному розвитку — це не тільки честь, а й бажання. Ми ж не просто хочемо залишитися в УПЛ і наступного року знову мати завдання — не вилетіти. Якщо хочемо щось будувати — то треба братися», — наводить слова Скрипника офіційний сайт «Металіста 1925».
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Читати всі коментарі (1)