Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Прочитав сьогодні, що Федецький без сумнівів вважає, що тренером збірної повинен бути Маркевич.
Ні, ні і ще раз ні... Ніхто не сперечається про заслуги Маркевича, але шановному Мирону Богдановичу 74 роки... І цим сказано все... Він був КОЛИСЬ... Але і колись нічого не досяг. Жодного разу не вигравав приз: фіналіст, півфіналіст Кубків, вік бронзи і лише раз срібло.
Не вважав доцільним писати щось про попередню гру наших козаків з галами, чекаючи гри з Азербайджаном.
Гра з Францією була програна ще під час жеребкування, а може і до нього, бо в голові як у коуча збірної, так і в гравців команди сидить проклята думка – це ж французи, це сам Мбаппе, це ого-го який Дембеле і так далі до 12 складів збірних Франції, що нарахувала Трибуна.
Я вважаю, що офіційна заява ФК "Динамо" про Бленуце це лише кострубате оправдання провалу скаутингового відділу клубу. І швидше за все ініціатором запрошення, застрільником цього трансферу, цієї дупи був Запорожан, який невідому чим нині займається.
Нормальні клуби ніколи не запросять до до своїх лав гравця не вивчивши його не тільки від п'ятки до макушки, але й дослідять і простежуть все, що діється в його мізках.
Вибачте, ніколи не репостив чужі матеріали, але цей пост в "Трибуні", пост про представника відразу двох найдревніших професій - проституції і журналістики - під назвою "Чому Бурбас – ганьба футбольної журналістики" потрібно прочитати всім. Він ТУТ
Все втрачено крім честі? Можливо. Але швидше за все і честь згаяна.
Багато вболівальників, як і власник (господар, володар, хазяїн, тощо ) Динамо пан Суркіс, вважають, що краще грати в ЛК і вигравати, чим програвати в ЛЄ, а тим більше в Лізі Чемпіонів (щоправда пан Суркіс-джуніор афоризмував це лише про ЛЄ і ЛЧ, зато тепер Динамо буде громити "зачуханих" європейців в хуторській ЛК).
Вчора, коли писав свій пост про необхідність перемоги, то повірте, в першу чергу писав його для себе. Це була така собі внутрішня письмова медитація, тому що особисто у мене надій на перемогу було обмаль. Так, були, але мізерні.
Тепер від тих надій не залишилось і сліду. Як писав поет «все до далеких зірок понеслось».
Хочемо ми чи не хочемо, бажаємо чи не бажаємо, але є таке залізне і нещадне до скреготу зубами слово «потрібно».
Так ось: ПОТРІБНО сьогодні перемогти на зеленому полі ТСЦ Арени в Сербії гордих нащадків Макавеїв з Тель-Авіву. Всього - навсього...
Ця перемога в першу чергу мабуть необхідна нам - вболівальникам Динамо, ненависникам Динамо, байдужим до Динамо, бо ми вже призабули, на жаль, смак ПЕРЕМОГИ як на футбольному полі, так і за його межами.
БАЛАДА ПРО ОФСАЙД
На гребені всіх сил — навспак! навскач! навплач
Осонним полем, де — як на долоні...
Метався сонця посивілий м'яч
Під шквальний рев сліпучих стадіонів.
Цей форвард був, як бог. Він бив — як бог:
Спітнілі крила рвались крізь футболку!
В підкаті — двоє; обійшов обох!
Чорт забирай, в Динамо логіка не десь палить, а мабуть вже застрелилася… В четвертий раз для вірності.
Щось говорити про суботню гру Динамо? Не хочеться.
Так, Динамо, наголову переграло Епіцентр. Наголову, але ж Епіцентр лише вчиться грати в УПЛ, а Динамо – чемпіон, здається.
Так, Динамо переграло Епіцентр майже резервним складом, в той час як основний склад байдуже і сумно спостерігав за грою, поліруючи свої золотоносними задами ласку запасних.
Друзі, я написавши вчора, що чекаємо від Динамо подвигу, все – таки надіявся на звершення. Десятим чи тисячним відчуттям, але надіявся. На жаль, подвиги, які завжди були і є наслідком чиєїсь дурості, по розпорядку, по наказу та й по бажанню когось не створюються.
Подвиг звершується, як мінімум, по внутрішньому переконанню та й божому інстинкту.
