Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
В вівторок, після закінчення страхолюдства, що називалось «матч Бенфіки з Динамо», тягнуло написати пару, дві пари, три пари і т.д неласкових слів, про Динамо. Про наше з Вами любиме Динамо.
Слава богу втримався.
Бо на холодну голову розумію, що потрібно говорити, писати, кричати, верещати, навіть, не про ГРУ Динамо, а про САМЕ Динамо і взагалі про наш український футбол.
Я не знаю, як Ви, але десь з 65-ої хвилини мені вже хотілось піти спати. Утримували лише дві речі:
- перше: грало Динамо, хоч навіть в чудо вже не вірилось;
- друге: на 63 хвилині на поле вийшов Яремчук і хотілось глянути, що сьогодні являє основний форвард збірної України (невдовзі з матчі).
Я не про Тараса Григоровича. Ні. Кобзар символ і уособлення нації. Забути його – злочин. Хоч і розумію, що ледве знайдеться хоча десята частина українців, що прочитали бодай третину Кобзаря, навіть того першого з восьми віршів і поем. А про те що Великий Тарас писав не лише революційні чи антимосковські вірші, а ще й лірику знають і читали раз – два і не більше.
Не торкаючись вчорашньої гри. Про неї пізніше.
Риючись на просторах інтернету знайшов архів щотижневика "Футбол" а потім "Футбол - Хокей" з першого номеру і до останнього радянського випуску.
Для цікавих тут - https://sites.google.com/site/zurnalysssr/home/futbol---hokkej
Знайшов цікаву статтю В. Маслова про Динамо Лобановського з липня 1974 року.
В мене вже визиває оскому постійні твердження про стоячість і ніяковість нинішнього сучасного футболу. Нам викладують старі відео з закликом насолоджуватись зразками того, минулого справнього футболу. І ми насолоджуємость. Так, це вірно. Вірно як те, що Дніпро впадає в Чорне море. Але по цим зразкам негативно оцінювати нинішній футбол - дурниця, так як безглуздим є твердження, що в пінгвіни живуть в Сахарі.
Якесь дивне відчуття залишилось від вчорашньої гри. Всі бачили, всім було видно, що австрійці абсолютно (стверджую - абсолютно) не готові були будувати гру. Не готові і не вміли. Не знали як.
Мені здалось, що вони лише чекали наших помилок. І якщо такі траплялись , то австрійці їх використовували. Хоч і не вміло.
Друзі,
отримав вчора пенсію і вирішив хоч трохи допомогти любимому сайту.
Для цього на карту, що вказана в пості "Dynamo.kiev.ua потребує підтримки. Звернення до відвідувачів сайту", хотів перевести хоч якусь крихту гривень зі свого рахунку в Укрсіббанку.
Але і вчора, і сьогодні мені це не вдалось. Після всіх необхідних дій з'являвся напис: "Виникла помилка при обробці операції. Будь-ласка, спробуйте надіслати переказ ще раз".
Хто - небуть стикався з цією проблемою?
Це був найкращий матч Динамо в 2022 році. Але навіть в цьому найкращому матчі ми не змогли основним чемпіонським складом виграти у абсолютно ніяких турків, що грали так як грали ми колись у дворі: хаос, каша, а не структура, про яку колись любив говорити Шевченко.
Наш захист, як мені здалось, в атаці біля чужих воріт грав краще , ніж дома.
Раніше все було краще: і сонце було яскравішим, і трава зеленіша, і дівчата красивіші, і м’яч круглішим, і в сосисках було м'ясо, і футбол кращим.
Особливо футбол. Він був більш швидшим, більш технічним, більш емоційним, більш видовищним, а голів забивалось на голову більше.
Наприклад, в тому знаменитому 1975 році за гру забивалось аж 2,2 голи.
Друзі, у кожного з нас є своє Динамо. Кожний з Вас, розбуди вночі тут же розкаже все про своє Динамо: про склад, про тренерів, про перемоги, поразки голи і т.д.
Я вперше побачив вживу Динамо влітку 1962 року, коли на своєму полі, точніше ще на одноярусному Республікансьму стадіоні ім. Хрущова, воно розгромило єреванський Спартак – 8:1.
