Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Добавлю те, що не дописав в попередньому посту.
Коли писав, то здавалось, що це не тема посту, а нині думається, що все ж таки не дописав.
Нині у мене крутиться питання: якщо склад команди, що вийшов з перших хвилин на гру з Німеччиною є основою збірної, то я не бачу як в неї може вписатись Буяльський, де гратиме Малиновський, та той же самий Русин, що блискуче проявив себе в чемпіонаті.
Питаю себе: чи отримав насолоду від вчорашньої гри нашої збірної. Звичайно, що отримав. Коли б ми ще вели в рахунку 3:1 проти чотирикратних чемпіонів світу до 83 хвилини. Та ніколи.
Коли ми вигравали у німців до 91 – ї хвилини. Та ніколи.
І якби не було правила про компенсований час то чисто арифметично ми б нарешті обіграли бундестім.
Спочатку цитати.
Андрій Богушевський: «Ну як "Динамо зберегло ввесь склад"? Де Пена, Вербіч, Вітіньо -три людини які грали фактично на одній позиції, заміни яким не знайшлось. Ми грали одним флангом».
Ярослав: «Хіба в нас ніхто не пішов з легіонерів? Хіба Забарного не продавали взимку, а він ще навіть не встиг навіть зрівнятись з Миколенко»
Це коментарі до мого попереднього посту.
Коли перед початком цього чемпіонату майже 100 відсотків експертів, навіть ті, кого я поважаю, та навіть Бурбас, в один голос заявляли, що Динамо вже чемпіон, я чрмусь почав перейматись сумлінням, бо пам’ятав народну мудрість: « Не кажи «гоп» поки не перескочиш».
Так, Динамо, на відміну від Шахтаря, зберегло минулосезонний склад.
Все тече і майже ніщо не змінюється.
Про арбітраж з далекого 1949 року. Газета "Советский спорт", №5, 15.01.1949 рік.
Вчора не мав можливості написати пару фраз про гру киян з моряками (хоч які вони нині моряки). І вже пізно ввечері, читаючи коментарі, звернув увагу на те, що більшість дописувачів чихвостять киян і в хвіст, і гриву. Може так і потрібно нині, та я ж хочу сказати два слова на захист динамівців. Бо за лісом негативних оцінок потрібно помітити і те нове, що, як мені здається, народжується в Динамо.
Цей пост не про Динамо.
Динамо з Шовковським виграло з матчі з трьох. Чесно - молодці. І якщо гра з Металістом було прогулянкою, хоч про нею багато писалось, як про звитягу, то матчі з Ворсклою та Кривбасом дались динамівцям нелегко. Тому й молодці.
Але я так, як мабуть і ви, колеги, не помітив нічого нового в грі Динамо.
Колеги, я піднімаю обидві руки за Шовковського, бо поважаю його як людину, як справжнього українця. Памятаю його інтервю українською ще в кінці 90-х. І не хочу помилитись.
Але в мене в мене є два "але".
Перше. PRO - диплом УЄФА у Шовковського є. Але у Шовсковського немає команди. ЙОГО команди, команди яка була у Реброва (іспанці) і у Шевченко (італійці).
В милому пості я мимохідь затронув тезу про 11 основних гравців, що залишили Динамо і через що, по неодноразовим заявам нашого тренера, ми нині страждаємо.
Вирішив визначити цих гравців, про яких, не називаючи прізвищ, постійно говорить Луческу. І, проаналізувавши склад Динамо сезону незавершеного 2021/2022 років (18 матчів), склав таблицю.
Спочатку про те, що казав Луческу після гри з Рухом.
"Цього року наша команда перебуває в процесі перебудови, ми втратили багатьох гравців, і хотілося б знати, ким ми гратимемо наступного сезону — хто відповідає рівню «Динамо», хто — ні. І які молоді гравці зможуть досягти цього рівня, адже «Динамо» — це міжнародний бренд.
