Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Декілька слів не про Динамо. Про інше...
Я та баба Яга, що проти. Категорично проти розхвалювання ЛНЗ Пономарьова.
Ще в минулому році, а то і раніше писав, що молодий Рух переріс Пономарьова. І якщо пан Віталій і далі буде тренувати Рух, то його хлопці зупиняться в розвитку і стануть звичайними українськими футболістами, які колись подавали надії.
Що сказати: гра сподобалась. В першу чергу – сподобалась емоційно. Емоції вирували навіть більше, чим чотири дня назад. Можливо через тому що хотілось, щоб Динамо відігралось. Нині, коли емоції стихли починаєш аналізувати те, що бачили.
А що ми бачили?
Перше. Динамо хотіло, бажало, жадало, прагнуло перемоги і чинно - нечинно намагалось перемогти.
Вчора, на наступний день після українського дербі, я написав майже оду виграшу киян. Як, чорт забирай, Державін з Ломоносовим на честь Феліції. Але перед викладенням її на сайт, подумавши, стер.
Чому?
Колеги, можливо те, що напишу далі буде для більшості крамольним і безглуздим, але все ж таки висловлю свої думки.
Я чомусь вірю, що сьогодні Динамо переможе Шахтар в Кубку України.
По – перше, Динамо нарешті спіймало щось таке, що нагадує гру в футбол.
По друге, чомусь мені здається, що саме Шахтар стане грати першим номером, а тому у вінгерів киян з’являться вільні зони, куди зможуть залюбки вриватись вінгери і одна з їх передач може стати для киян переможною, а для гірників – трагічною.
Все ж таки, як виявилось, що я можу працювати дідом Вангом. Хоч разочок в рік, а все ж таки.
В минулу середу писав, що впевнений на 90 відсотків (хоч 10% і залишав на сумнівні вагання), що Динамо виграє в Кривбаса. Так і сталось. Та про це трохи нижче.
Бо не розумію, волаю, вию про те, як дирекція Ла Ліги могла призначити матч Реала з Барсою на 17:30?
Давайте скажемо чесно, собі – не Суркісам і К, це провал. Спочатку були маленькі купини на дорогах, які потім вони стали ямками, ямами і ось тепер після 20 років бездіяльності власників – провалом, проваллям, Маріанською западиною. Для когось цей процес був непомітним, дехто й нині не помічає, а хтось вже тоді на початку нульових, ще при Лобановському, волав, горлав, галасував про необхідність не половинних заходів, а справжніх і дійових реформ: і в Динамо, і у всьому нашому футбольному господарстві.
Переможцем чемпіонату Швеції з футболу у сезоні 2025 року став клуб «М'єлбю» з рибальського селища Хеллевік, яке знаходиться на півдні Швеції, з населенням лише 1485 осіб.
«М'єлбю» став чемпіоном за три тури до фінішу. У понеділок, 20 жовтня, команда обіграла «Гетеборг» з рахунком 2:0 і відірвалася від «Хаммарбю», що йде другим, на 11 очок.
Останній раз я шкрябав по аркуші, точніше товк клавіши компа щодо Динамо, більше двох неділь назад.
Навіть гра збірної з її славетними 5:3 та 2:0 не зумовила сісти і накалякати що – небуть про ці матчі. До того ж я перебуваючи в відряджені дивився гру нашої збірної з командою з Каспію в готелі «Хутір» біля Рівного (міста Рівного, а не мого рідного села Рівного).
Хто заперечував мені, що Кристал Пелес – це наш сяючий ЛНЗ? Гадаю, що після вчорашнього вечора скептиків поменшало. Кристал Пелес, ведучи в рахунку зливає воду середняку АПЛ - Евертону, а наш славетний ЛНЗ, граючи в тому ж стилі, що і КП (фізика плюс контратаки), спокійно, гідно, впевнено і дошкульно переграє донецького гранда і тим самим рятуючи, ймовірно пана Шовковського від відставки.
Хай мене вибачить Олександр Володимирович (може й не вибачати), але вчорашню поразку назвати по іншому як поразкою імені Шовковського я не можу. Саме так, бо кияни вийшли відвоювати нічию, а не перемагати. А грати на нічию з англійським клубом, хто б то не був – МанЮнайтед, МанСіті чи припортовий Брайтон, це абсолютне самогубство.
