Родрі - геній.
Родріго Ернандес, а по-простому Родрі, 16 -ий номер збірної Іспанії, її капітан, зламав всю атакувальну міць здавалось, що нестримної здавалось "Ле Бле".
Футбол від інтелекту перемагає футбол від сили, від фізичної міці.
Родрі - геній.
Родріго Ернандес, а по-простому Родрі, 16 -ий номер збірної Іспанії, її капітан, зламав всю атакувальну міць здавалось, що нестримної здавалось "Ле Бле".
Футбол від інтелекту перемагає футбол від сили, від фізичної міці.
Два слова про вчорашнє Динамо.
Так, це була перша гра після канікул, перша контрольна зустріч, але і вона дає право на хоч якісь роздуми. Тим більше, що і для Славії ця гра була першою контрольною грою в цьому міжсезонні.
Звичайно на фоні поки ще невиразного чемпіонату світу ніхто не очікував побачити щось видатне.
Доброго ранку.
Звичайно після того, що сталось з Крістіаном Еріксеном (дай бог йому здоров’я) писати про гру особливо -то і не хочеться, та все ж ж декілька тем для обговорення нами і для аналізу тренерам вона підкинула.
Особливої ейфорії у мене не було і після гри з маломотивованими поляками. Так, збірна грала і веселіше, і якісніше, але і тоді неозброєним оком було видно, що у Мальдери вистачає проблем і їх потрібно вирішувати негайно.
Вчора я написав компліментарний пост щодо гри збірної України в першій грі під орудою Мальдери. Та, чесно кажучи, ця гра, незважаючи на позитивний результат, дала дуже багато питань.
Хочу торкнутись деяких з них.
Перше. Про проблему правого захисника писали всі кому не лінь. І це факт, бо Романчук, як і Бондар, ніякий не правий захисник.
Перша гра як перший клас. Коли вона вдається, то команду може чекати щасливе плавання, якщо, як це в нас часто буває, не заклинить штурвал, а вітер не в наші буде дути паруса.
Перша гра – це візитівка, це представлення тренером публіці свого творчого задуму. Оцінюючи вчорашню гру, мені чомусь здається що вона стане початком відлиги від хаосу, що створив, на жаль, зі збірною Ребров, який сприймав її як свою приватну власність, в той час як вона для нас була частиною живої і славної України, що вже багато століть вперто бореться за життя.
Давно не писав про Динамо. Та й власне писати було ні про що.
Можливо лише про те, що з Полтавою одночасово в одній команді грали племінник і зять президента клубу. Цікаво звичайно, але дивлячись на них, розумієш одне: у Костюка ніс завжди направлений по вітру.
А наше майбутнє все - Лобко - в тій грі успішно провалив дебют, запам’ятавшись лише заробленим пенальті, а також стовідсотковою відсутністю ударів по воротам та втратами м’яча.
Не приховаю, чомусь аж ніяк не хотілось дивитись гру Динамо в Черкасах.
Бо...
Прекрасно розумів, що Пономарьов і Костюк грають в той «щирий» футбол, від якого скули верне як від оскоми, коли з дуру наїдаєшся кислих яблук.
Прекрасно розумів, що для того, щоб зламати фізично мійний захист ЛНЗ потрібні Караваєв, Буяльський і Ярмоленко, але також тямив, що в старті вони не не вийдуть: бо проти робокопів Пономарьова по задумці Костюка необхідно виставляти таких же робокопів, а не пенсіонерів, які б футбольними інтелектуалами вони не були б.
Шановний Фанера "М`Gladbach 0-10"під MUN 0:7, МAN 0:6 і ROT 1:7, той що zloe_bobro, в коментару до мого минулого посту написав:
«та годі вже казати про другий склад шахтьора. З тих, хто дуже мало грає, там були лише Азаров та Грем. Інші - стабільний склад ротації. З таким же успіхом можна сказати і про другий склад Динамо, бо Караваєв і Ярмоленко мало грали, а Буяльский в основному виходив на заміну».
Всі ми з нетерпінням чекали на Класичне.
Очікували хто що: одні битву титанів, інші – простого реваншу, а найбільш продинамлені - змішування гірників з антрацитом, що добувають шахтарі.
В четвер гірники повністю виклались в Кракові, думаю, що тільки в п’ятницю ввечері прибули до Києва, в суботу була розминка затеклих ніг, а в неділю в бій.
Сьогодні вранці прочитав коментар до свого останнього посту блогера Аs : «Молодим гравцям властива нестабільність, їм потрібен час. Одне те що вони вже нав'язують конкуренцію старожилам великий позитив» і задумався.
То, що автор коментаря написав вірно, ніхто про це не сперечається, це істина, як і двічі по два чотири.