Писати коментарі
і повідомлення, а також вести блог
Ставити прогнози
та вигравати
Бути членом
фан-зони
Може я й неправий, хотілося б помилитися, але..
Останнім часом не можу спокійно споглядати нашого ГТ. На його look, як кажуть нині, тобто зовнішній вигляд, візуальний образ. На тренерській лаві він якось непомітно перетворився з елегантного молодого чоловіка, цілком такого собі денді на знервованого дядька з посивілим нестриженим волоссям.
На пляжі, на снігу і на асфальті
Схоже, що для О.Шовковського як для ГТ настає момент істини. Чемпіонат входить у вирішальну фазу і саме зараз перевіряється його кваліфікація тренера. Передовсім у психологічному аспекті. Одна справа, налаштовувати команду на боротьбу, коли треба набирати очки і коні самі б"ють копитами, та зовсім інша, коли команда вже (!
https://youtu.be/RfSO3_Kz3NA
Колись жили-були такі брати-композитори Покрасс, між іншим, народилися в Києві. в бідній, але єврейській сімї. Писали бравурні марші про Будьонного, чим заслужили ордени і спецпайки від сталінської зграї товаришів. Навіть незважаючи на те, що один з братів, Самуїл, ще в 20-ті роки емігрував з Союзу і жив-творив у США.
У світлі останніх повідомлень з антидопінгового фронту і нової заяви від Челсі, що Мудрик міг щось таке заковтнути разом з їжею, якраз наштовхнувся на ФБ-пост відомого журналіста Укр.правди Сергія Сидоренка.
Днями він був затриманий поліцією у Брюсселі за підозрою у підготовці вибуху у будівлі Європейського Союзу.
Обійшлося без ВАРу
Ще сам не дивися, але у кіноманів зараз популярний американський фільм жахів Варвар. Кажуть. смішно-смішно і страшно-страшно.
Приблизно як у нашому, простіть мене, футболі. Всі біди, болячки і страхи якого. немов нічні привиди, оживають, коли доводиться грати у єврокубках
Здається, тільки наче вибрався з однієї халепи ( в нашому випадку - заволоділи м'ячем), аж тут знову якесь жахіття, втрата мяча, привиди оточують наших і не знати куди їм бігти, бідосям.
Аркадий Райкин "Кто сшил костюм?"
Я прихожу к директору, я говорю: - Кто сшил костюм? Кто это сделал? Я ничего не буду делать, не буду кричать, я только хочу в глаза ему посмотреть. Выходит сто человек. Я говорю: - Ребята, кто сшил костюм? Они говорят: - Мы! Я говорю: - Кто это «мы»? Они говорят: - У нас узкая специализация. Один пришивает карман, один - проймочку, я лично пришиваю пуговицы. К пуговицам претензии есть? - Нет! Пришиты насмерть, не оторвёшь! Кто сшил костюм? Кто вместо штанов мне рукава пришил? Кто вместо рукавов мне штаны пришпандорил? Кто это сделал? Они говорят: - Скажите спасибо, что мы к гульфику рукав не пришили. Представляете? Их – сто, а я – один. И все стоят, как пуговицы: насмерть. И я сказал: - Привет, ребята! Вы хорошо устроились!
У нашого нині вже визнаного класика Юрія Щербака серед перших його книжок був такий собі збірник оповідань "Маленька футбольна команда". Як згадував сам письменник, книжка вийшла тонюсінька, посічена, бо перед тим його повість "Хроніки міста Ярополя" була жорстко сприйнята літературознавцями з Великої Хати на Орджонікідзе, з ЦК.
Знайшов з ким порівнювати
Червоною ниткою у всіх розмовах за Динамо нинішнє проходить тема перевантаженості футбольного календаря, важкої логістики. Про нелегкі автобусні мандри, памятаємо, почав говорити ще Луческу, сам же Шовковський до пори до часу уникав таких коментарів, мовляв, не личить новому ГТ пережовувати старий спадок.
