Що нас чекає? Зараз розпочалась масова істерія. Випадково? Ми ж розуміємо, що все до цього йшло. Просто так, на пустому місті, такий психічний стан не виникає. Це є наслідки політики клуба. Наслідки фінансового стану в країні. Хоча, я думаю, що все ж таки – наслідки дій президента і тренера. Бо ми бачимо чітко, що команда грає важко.
- Имя:
- Victor de Sopiy
- Статус:
- Наставник (4462 комментария)
- Зарегистрирован:
- 12.10.2014 10:34
- Карма:
- 45788
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
Чи варто радіти поразкам Шахтаря? Дійсно, це ж не по християнськи. Тим більш, що справа йде про команду з України. І якою б ця команда не була, але вболівальники у неї – нормальні, адекватні українці. Тому я співчуваю справжнім українцям, які вболівають за Шахтар. Знаєте, можливо зараз це і краще. Бо особисто я не заздрю Динамо.
-
Найважливіше – залишатись людиною. Завжди, які б там емоції не були, треба відповідати за власні думки. Саме тому для мене, як для громадянина України і вболівальника футболу, як для блогера, як для людини, важливо підтримати власну збірну. Бо ми їдемо захищати честь держави. Емоції – складова життя.
-
Мені зовсім не до вподоби писати про сьогоднішній футбол в Україні у тому розрізі, який сьогодні спробую висвітлити. Це важка тема. Ми знаємо, що в країні йде війна, що йде перерозподіл впливу. Саме тому ми бачимо зникнення футболу у таких містах, як Запоріжжя, Луцьк, Харків, Кривий Ріг. Більше того, ми бачимо як втрачають свою вагу команди, які завжди формували наш футбол. -
Я збирався написати трансферний матеріал. Як завжди вивчаю гравців, знаходжу нові імена. У мене не було і не має особливого бажання спілкуватись про збірну, бо там давно все ясно. І ці два матчі тільки підтвердили тенденції минулого року. Однак, мою трансферну роботу призупинила публікація величезного інтерв’ю Сергія Станіславовича.
-
Знаєте, мене регулярно звинувачують у безглуздій, неадекватній, відвертій підтримці Реброва і Динамо. Мені закидають необґрунтований оптимізм. Бо більшість не вбачає нічого позитивного у сьогоднішній грі Динамо. Знаєте чому? Бо кожен з нас хоче бачити веселий футбол. Так, саме такий, щоб Динамо бігло, розривало суперника на дрібні частини.
-
Ми були дуже близькими до перемоги. Важка гра, у якій обидві команди грали від оборони. Зрозуміло, що у такій ситуації ми оцінюємо гру. Динамо грало якісно, чітко, продумано. Намагались зачепитись за кожний м'яч. Ми бачили наскільки небезпечними є контратаки МанСіті, як вони вміють вибухати, розбігатись. Престиж Динамо підтримало. Результат, хоч і не пройшли далі, але результат є. І він пристойний.
Хотілося більше агресії в атаці. Моментів було дуже мало. Так, не вистачає у центрі поля гравця. Однак, треба відзначити кожного. Бо під кінець матчу моменти почали виникати. І ми цілком мали можливість перемогти. Тому я дякую команді за цю гру. Вона залишиться в моїй пам'яті, бо це був видатний матч. Ми йдемо далі.
Дякую за увагу!
-
Не знаю як вам, а мене дуже турбує те, що відбувається. Можу Вам гарантувати лише те, що у мене такого не буде ніколи. Зараз це стає схожим на масовий психоз. На хвилю, яка переслідує досить очевидні цілі. Я не є видатним інформаційним аналітиком. І я із порозумінням ставлюсь до якісної критики. Однак, як і у всьому в житті, треба знати ту межу, за яку не можна переходити.
-
Приятно читать, когда матч так детально разбирают. Каждого игрока разложили. Отметили все обрезки Рыбалко, все выигранные единоборства Хачериди. И все, за исключением Моуриньо и Терри, и других «доброжелателей», сошлись на том, что ничья стала закономерным исходом этого матча. Многие акценты расставлены.
-
Мне не хотелось сегодня писать. Тем более, что осадок остался после матча плохой. Так бывает, когда очень сильно ждешь, надеешься, а в итоге не получаешь этого. Сегодня я снова прочитал огромное количество критики. Критикуют игроков, федерацию, тренерский штаб, даже комментатора матча. Всеобщая волна критики охватила Украину.
