Найкращий матч Динамо...

Це був найкращий матч Динамо в 2022 році. Але навіть в цьому найкращому матчі ми не змогли основним чемпіонським складом виграти у абсолютно ніяких турків, що грали так як грали ми колись у дворі: хаос, каша, а не структура, про яку колись любив говорити Шевченко.

Наш захист, як мені здалось, в атаці біля чужих воріт грав краще , ніж дома.

Наші захисники повинні скинутись і поставити памятник Гергію Бущану, яких підчищаввсі їх гріхи. До сих пір не розумію, як Георгій витягнув мяча лівою рукою з лівого нижнього кута воріт, коли Валенсія вигравши повітря у Попова, завдав разючого удару (слава богу що несильного). Та й 6(!) сейвів Бущана запам'ятались, как "отче наш".

Сьогодні всі хвалять Дубінчака. Однозначно молодець, що не знітився, вперше граючи в такому відповідному матчі. Але ж, чесно кажучи, він більш запамятався не своїми діями в захисті, а двома передачами в першому таймі (раз Бєсєдін не встиг замкнути передачу, а раз почав атаку через п'яту Бєсєдіна, що завершилась здається єдиним ударом в першому таймі в сторону воріт турок). А в захисті він, хоч тиск турків на його фланзі був мінімальним, помилявся, як піонер серед кримінальників.

Про Сидорчука, як про померлого, або нічого, або знову нічого, тому що добре про Сергія вже й забули коли говорили. На жаль. Хоч ударний лікоть капітана один з турків запам'ятає надовго. Але, поклавши руку на сердце, скажу, що Сергій вчора зіграв краще, ніж з епічному матчі з Ліоном.

Бєсєдін так і не включив в собі Бєса. Точніше раз включив, коли п'яткою продовжив передачу на Вербича... Комбінація була дуже красива, але завершення її тим же Вербічем було ніяким.

Оспіваний нами Буяльський залишився оспіваним лише у вже призабутих піснях. Коли Віталій в першому таймі замість того, щоб віддати м'яча на вихід Кенджорі, здається, почав крутитись навколо своєї осі, став розуміти чому ні Шевченко, ні Петраков не брали і беруть його в збірну. Він яскравий ресивер, але розганяти атаку не його функція.

Намагалися щось створити Шапаренко з Циганковим, але партнери чомусь їх не розуміли, чи може вони не розуміли партнерів. Не знаю.

Але все ж результат пристойний. Другий тайм ми навіть намагались грати з позиції сили. Та лише до 70-ої хвилини, коли тренер турків кинув в бій свіжі сили, а у нас, як у Кутузова під Москвою, свіжих сил, які б могли замінити втомлених гравців основи, і переламати хід поєдинку не виявилось. Тому й Кутузов програв Бородіно, тому й ми не змогли дожати турків.

Чесне слово більше чекав від Гармаша. Але Денис, як і в грі з бельгійцями, був не козацьким гармашем, а легким піхотинцем.

І я не впевнений чи дожмемо їх в Стамбулі. Ох не впевнений. А хочеться. Ой як хочеться.

А про причини такї гри поговоримо пізніше, після 27 числа.

З повагою,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости