Переді мною свіжоспечене видання. Альманах «Скіфія-2019-Осінь», що вийшов стараннями канівського видавництва «Склянка Часу*Zeitglas». На обложці – гарна, замашна, українська жіночка. Соковита, як гра «Динамо» у кращі часи. А серед творів, тих, що належать автору цих рядків і опубліковані у цьому виданні – футбольні афоризми.
..Нині у футболі, можна сказати, філософська пора. Коли ти болільник, то треба... зупинитися, замислитися, підвести підсумки... зализати рани. Тобто це період, якому такий жанр, як афоризм, є дуже співзвучним. Бо афоризм – це і лаконічно, це і має бути... ну, хоч трохи змістовно! Видання, про яке йде мова, в Україні і за її межами помічають, але тираж у нього не надміру великий. Отож і думка – а, може, варто ознайомити з опублікованим відвідувачів динамівського футбольного сайту. Бо там і люди мислячі, і читачі небайдужі.
Але спочатку дзвінок до Канева. Олександру Апалькову, керівнику видавництва. Видавництво діє на волонтерських началах. Серед того, що публікується, є цікаві речі, хоча відвертої і пустої «розважалки» там не знайдеш.
Олександр – обдарований прозаїк. І у згаданому вище виданні – уривок з однієї з його книг. Мовляв, ми не тільки видавці. Ми і квітучих глибин творчості не оминаємо.
Отож коли з Канева відгукнулись, запитую:
– Друже Олександре! А ви належите до числа футбольних уболівальників?!
Співрозмовник, зітхнувши, відповідає:
– Був... колись... давно...
Ну, тут я і напружився. Слово давно можна трактувати по-різному. А раптом почую, що це сталося після не такого вже і давнього матчу лмнамівців з командою «Лугано». А це могло б автора цих рядків і морально добити.
Починаю обережно з’ясовувати:
– А за яку ж команду ви вболівали?!
Те, що почув, трохи заспокоїло. Бо колега по перу мовив:
– Ну, я з Харківщини... Отож вболівав за «Металіст»... Але я вболівав – і за «Динамо»!
І співрозмовник згадав – і Пузача, і Блохіна, і ще кілька незабутніх футбольних імен.
А у мене відразу ж виникла думка – ні, остаточно втрачати надію на неординарну футбольну прозу від Олександра Апалькова не варто!
Почали обмінюватися футбольними споминами. Але автор цих рядків вчасно згадав, що розмова іде по мобільному. А не десь у кафешці за філіжанкою кави. Бо можна було б набалакати і на помітну суму. Бо і тема ж цікава.
А вищезгадані афоризми – ну, вони перед вами.
Футболізми
То про що ж мова йтиме – про футбол... чи про навколофутбол?! Футбол – річ просто захоплююча! Але навколофутбол – річ... набагато цікавіша!
На рани – солі?! Можна і у футболі… Поразкою – улюбленої команди!
Буває гол – ну, ніби... з нічого! Інколи – це свідчення неабиякої роззявкуватості. А інколи – високої майстерності. Коли як.
Коли гол не удається забити, гольовий момент так і залишається... гольовим моментом! І залишається лише можливістю, так і не ставши успіхом для команди.
Тренер – це футболіст… на пенсії. А футболіст – це тренер… але ще у колисці!
Сила у футболі – це так умовно! Недарма ж дехто з тренерів, бува, з деякою досадою каже: ми були сильніші, а суперники – результативніші...
Інколи гра іде така, ніби гравці забули, що треба забивати голи і що десь там... попереду... є ворота суперника!
О, це рідко удається… Але до цього треба прагнути – дуже якісна гра... на дуже неякісному полі!
Життя?! Така ж гра, як і футбол... Ось тільки у житті не завжди збагнеш – вдалося... виграти чи програти!
Рахунок гри може інколи нічого і не сказати... про саму гру! А, бува, що короткі цифри... рахунок гри... вичернують її суть до останку!
Завзято крокуючи, наступити... на юридичні граблі?! О, це і... в футболі траплялося!
Футбол – це коли... не тільки б’ють по м’ячу! Футбол – це коли, бува, б’ють і по ногах.
Футбол – це не тільки пристрасті навколо шкіряного м’яча! Це ще і можливість усміхнутися... з приводу цих пристрастей!
Якщо футболіст ще не зміг стати філософом, граючи на зеленому полі, то ним він обов’язково стане... обравши нелегке тренерське ремесло!
Еге... Критикувати – непросто! Та і хвалити теж. Інколи важко і гру футбольної команди похвалити... так, щоб тебе самого не вилаяли!
Можна і на футбольному полі проспати мало не весь матч. Головне – аби вчасно прокинутись!
А це теж висока оцінка матчу, коли на футбол – хочеться дивитись!
Те, що було добре видно у тому сезоні, у цьому сезоні можна – і не побачити!
З відвідуваністю проблеми?! Бо, бува, і на футбол ходять, як депутати – у Верховну Раду!
А хоч малесенька крихта надії – усе ж залишається! Навіть після... болючих поразок.
Поразка улюбленої команди – ну, ніби... особиста образа! Хоча, здавалося б, і ображатися нема на що.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
