Український захисник «Вестерло» Сергій Сидорчук розповів про тренерів «Динамо», з якими він працював.

— З 2012 року ви встигли попрацювати під керівництвом багатьох тренерів — Блохін, Ребров, Хацкевич, Михайличенко, Луческу. Що найбільше запам’яталося при роботі з кожним з них?
— Якщо згадувати все, це може бути дуже довге інтерв’ю. Якщо мінімізувати, давайте послідовно. Блохін — це можливість доторкнутися до легенди. Маю на увазі доторкнутися не у фізичному плані, а в тому, що працювали разом. Дуже багато яскравих футболістів було при ньому. Звичайно, Блохін — це перший шанс, за що я йому буду вдячний, поки не закінчу професійну кар’єру.
Ребров — про титули, про становлення мене як футболіста. Я побачив, як можуть працювати молоді тренери. Вони можуть працювати трохи інакше, не так, як завжди.
Далі був Хацкевич. Йому вдячний за капітанську пов’язку більшою мірою. Останній період у Хацкевича в мене була травма, я не грав, важкий період був. При Михайличенку я наче отримав свій другий шанс — і за це йому дуже дякую. При ньому я, до речі, прощався на базі з хлопцями і міг поїхати з «Динамо». Але не вийшло тоді. Після цього невід’їзду в мене пішло-пішло краще.
— Ви маєте на увазі історію з "Бешикташем»?
— Так, так. А після цього прийшов Містер. Він та Сергій Ребров — два знакових тренери в «Динамо» для мене. Містер привчив мене акцентувати увагу на маленьких дрібницях. Я побачив, що для тренера неважливо, скільки тобі років — чи ти замалий, чи застарий. Важлива енергія, яку ти даєш своїм підопічним. Він багато дав мені у футболі того, що я не зміг би взяти у 20 років чи у 23. Коли стаєш трохи старшим, розумієш, для чого він все робить.
Дарина Калінчук
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Читати всі коментарі (1)