Минулого вівторка в Києві в Будинку футболу відбулася пресконференція президента УАФ Андрія Шевченка, на якій він відзвітував про перший рік своєї роботи на цій посаді, а також відповів на запитання представників ЗМІ та футбольної громадськості.
Що стосується звітності за минулий рік, то її було представлено за кожним із пунктів програми Шевченка, про яку він оголосив одразу після свого обрання. Процес відбувався у форматі демонстрації підготовленої презентації на великому екрані в поєднанні з коментарями відповідальних за кожним із пунктів програми.
Усе було наочно і переконливо. Це справді так, тут немає жодного сарказму.
А найцікавішою і з мого погляду, і з погляду колег, з якими я обмінювався думками з приводу презентації, стала презентація за першим пунктом програми Шевченка, яка містила фінансову звітність УАФ за минулий рік. На слайдах і загалом, і в розрізі категорій було продемонстровано доходи та витрати організації за цей період. Усе дійсно прозоро, як і обіцяв Шевченко, і цікаво.
Загалом плюс-мінус схожу оцінку можна дати і щодо того, як було презентовано звітність за іншими пунктами програми Шевченка. Але, як би там не було, головною «фішкою» презентації стала саме фінансова звітність. Хто платив УАФ, за що платив, у якому розмірі платив, і точно так само — за видатковою складовою.
І, здавалося б, на такому резюме тему можна було б закрити. Якби не ефір на YouTube-каналі «Вацко Live» відомого українського телекоментатора Віктора Вацка, який, ділячись враженнями про написане вище, сказав:
«Знаєте в чому парадокс? Я дивився на ці цифри і ловив себе на думці, що я не знаю: це добре чи погано. Я не знаю. Ось, наприклад, витрати на національну збірну: там було написано 6,8 млн євро на рік. Це багато, мало чи нормально? Так я не знаю просто, як було раніше, я не маю, з чим порівняти.
Громадська організація ФФУ, а потім УАФ, ніколи, ніколи нам, громадськості, таких цифр не показувала. Вони ж ніколи не виходили в публічну площину, щоб відзвітувати про свою діяльність, про те, скільки заробили, скільки витратили, що там хто, на що, чому. Я просто не пригадаю, щоб Павелко, Коньков, Суркіс Григорій Михайлович такі от прес-конференції влаштовували. Не там десь себе в закритому колі зібрали цих приспішників своїх, які тільки голосують „за“, а ось так на всіх, для громадськості. Щоб вони відкривали цифри діяльності організації, яка керує українським футболом. Завжди ж усе було там тишком-нишком, „на мишу“. Ще раз повторюю — для своїх, хто „за“ голосує.
Тому ці ось таблиці з доходами і витратами — це так, просто констатація факту. А сказати, чи вони добре працюють, чи погано; чи ефективні вони, чи неефективні; чи попередники були ефективнішими за них — ну просто неможливо, тому що ми тупо не маємо, з чим порівнювати».
Це ж наскільки, виявляється, короткою може бути пам’ять у людини! Адже відтоді, коли біля керма ФФУ стояв згаданий автором вищенаведених слів Григорій Суркіс, а організація за його правління регулярно звітувала на абсолютно публічних і відкритих Конгресах за минулий період (зокрема й у фінансовій частині), минуло не так уже й багато часу.
Але слова я лити не збираюся. Слова лити — не мішки ворушити (в оригіналі звучить інакше, але залишуся в рамках нормативної лексики).
Отже, для прикладу. Скріни, як і рукописи, не горять. А ще освіжають коротку пам’ять тих, кому «тупо нема з чим порівнювати».
Нижче як приклад наводжу фрагменти офіційного буклету IX Конгресу ФФУ, що відбувся 14.09.2007 р. Такі буклети завжди були абсолютно публічними документами і містили в собі, зокрема, і фінансовий звіт про діяльність ФФУ, і звіт про аудит, і багато іншого. Корисна статистика особливо для порівняльного аналізу. До слова, за Суркіса її можна було знайти у вільному доступі на офіційному сайті федерації.
Цього достатньо для того, щоб на корені вивести твердження «ФФУ ніколи, ніколи нам таких цифр не показувала»? Або ще скрінів десяток, інший, третій? Усе ж таки, сподіваюся, що достатньо.
На довершення до всього нагадаю про доповідь на XIV Конгресі ФФУ (вересень 2012 р.) виконавчого директора організації Олександра Бандурка. Це був останній Конгрес ФФУ, коли її президентом був Григорій Суркіс. Ця доповідь, крім різного роду звітності, містила такі дані:
«Станом на 31 серпня 2012 року на рахунках Федерації футболу залишки грошових коштів становлять — я буду злегка округлювати для легшого сприйняття на слух:
3 млн 700 тис. грн.
100 тис. швейцарських франків
414 тис. доларів
11 млн. 542 тис. євро.
Беручи до уваги очікувані надходження від УЄФА в сумі 10 млн. 100 тис. євро та ФІФА в сумі 33 тис. доларів США, а також кошти інвестиційних фондів. доларів США, а також кошти інвестиційних проєктів ФІФА та УЄФА (програми „ГОЛ“ і „Хет-трік“) і вартість квартир, що перебувають у власності ФФУ, ресурс Федерації Футболу України до кінця року становитиме трохи більше 37 млн. доларів США.
Загалом же на розвиток футболу впродовж минулих п’яти років ФФУ разом зі своїм партнером „УФІ“ витратила понад 102 млн. доларів США.
Одним словом, ми залишаємо після себе не порожні засіки. І я щиро побажаю наступнику Григорія Суркіса примножувати цей спадок задля розвитку вітчизняного футболу».
Тож, виходить, за Григорія Суркіса у ФФУ не тільки існувала практика прозорого звітування про фінансову діяльність організації: та команда, окрім цього, зрештою прозвітувала про те, що залишила по собі, — 37 млн доларів США на рахунках ФФУ (куди, до речі, вони потім поділися та в чиї кишені, питання дуже й дуже цікаве!). І це вже не кажучи про таку «дрібницю», як зведений Будинок футболу, у сучасній будівлі якого, власне, Андрій Шевченко і звітував про перший рік своєї діяльності на посаді президента УАФ. До речі, у традиціях цілковитої прозорості, родоначальником якої з приходом у ФФУ і став пан Суркіс.
Ну і найголовніше. А найголовніше — це ж завжди результат. Конкретні результати роботи. Не звітність, не презентації. А результат. І якщо вже Віктор Вацко, як виявилося, не пам’ятає про звітність ФФУ за часів Григорія Суркіса, то, можливо, він також забув, чия управлінська команда ФФУ подарувала Україні Євро-2012? Краще, напевно, нагадати, а то хіба мало, пам’ять — штука крихка, як виявилося. Тим більше, що це якраз той випадок, коли «тупо нема з чим порівнювати». Україна отримала право приймати фінальну частину Євро-2012 (спільно з Польщею) саме тоді, коли ФФУ очолював Григорій Суркіс. Ось це і є абсолютно конкретний, чіткий результат діяльності футбольної асоціації країни! Результат, який в Україні ще ніхто не повторив. І велике питання, коли це станеться знову...
Олександр ПОПОВ
P. S. Шановний Андрію Миколайовичу, не слухайте блогерів на кшталт Вацка. Журналіст із короткою пам’яттю — сумнівний помічник. Він навіть не підозрює, на відміну від Вас, що вчорашні рецепти майбутніх успіхів зберігаються не в непотрібній макулатурі, а затребувані й актуальні і сьогодні, і завтра. Напевно, тому Ваш перший млинець не виявився грудкою...
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар