Що сказати про вчорашню гру Динамо з Оболонню?
Не знаю...
Краще побачити. Побачити легендарного, як сказав вчора коментатор, нудьгуючого Безсонова.

Що сказати про вчорашню гру Динамо з Оболонню?
Не знаю...
Краще побачити. Побачити легендарного, як сказав вчора коментатор, нудьгуючого Безсонова.

Вчора в «битві титанів» офіційно виграло Динамо, а де – факто програв Микола Балакін, двократний найкращий арбітр УПЛ останніх сезонів.
Хоч дивовижного в першому таймі було безліч, як в роулінговському Поттері: і відмінений чистий гол Емерлаху (на мою думку), і призначений ВАРом дійсний пенальті, і непомічений ніким з купи арбітрів борцівський кидок Пономаренком Гуцуляка в своєму карному майданчику під час кутового, здається, і бандинський удар по нозі Емерлаху Біловаром, і неоднозначне падіння Волошина в карному майданчику Полісся.
Вдалось повністю подивитись кубкову баталію киян з козаками з села Петрового і другий тайм насінєводів з соратниками колишнього баскетболіста – прометеївця пана Дубинського.
Чесно кажучи, за всі ці три тайми бачив лише одну футбольну іскринку. Ту, коли гол забивав Піхальонок після майже геніальної передачі Михайленка.
В попередньому пості я писав про те, що Козловський, президент Руху, де – факто стає президентом Карпат. На такий висновок мене підштовхнула його радісна заява про зняття Лупашка. Пам’ятаєте, що він тоді заявив: «Це найкраще, що могло статись у львівському футболі», а самого тренера назвав «клоуном».
Здається негаразд щось в нашому УПЛ…
Динамо з палаючими очими славно перемагає аутсайдерів. Перемагає так, що щелепи зводить від нудьги. Очі гравців палають, а ноги не вміють. І голова рипить, як стара гарба. Щось не те. Фізикою Динамо давить страшну Кудрівку і непереможний (від слів «не перемагає») славний Епіцентр, очки йдуть, а хочеться заснути під час гри: і нічого не втратиш… Та ми раді - радесенькі.

Зима… Сніг…Мороз… Холодно… Світло по графіку і поза графіком. І до рестарту нинішнього дивного чемпіонату УПЛ залишилось якихось 16 днів: трохи більше двох тижнів.
І все частіше в голову влазить, саме влазить, як його не жени, питання: Динамо?
І вперше за багато років, та й за декілька десятиліть, я не можу сформулювати собі хоч щось схоже на відповідь про можливості нашого, чорт забирай, Динамо і чого від нього очікувати.
Ігор Костюк - головний тренер.
Що ж - це, на мою думку, означає лише одне: розвиток Динамо загальмується на декілька років, а можливо і на всі часи володіння ним Суркісами.
З одного боку таке призначення є плюсом і найкращим рішенням саме для нинішнього складу, вихованого Костюком на бий-біжи, в якого інтелектуальна складова футболу є лише завадою для "істинно динамівського футболу".
Коли позавчора прочитав радісне повідомлення, що юнаки Динамо переграли шотландських підлітків у впертій боротьбі, а в складі киян натхненно грали Пономаренко з Редушко, то, чесне слово, очі практично вилізли на лоб, бо прийшло чітке усвідомлення того, що для Суркіса-молодшого більш важливим є ще один кубок для блискучої шафи, чим честь клубу.
Пряму трансляцію останньої (точніше крайньої – бо чи остання?) ганьби Динамо я дивися лише протягом першого тайму на робочому місці. А другий тайм аж після 10 години вечора, коли МЕГОГО виклало запис гри. Можливо так і краще, бо вражений грою Динамо я на вечірній нараді у директора завівся і, звичайно, це нічим хорошим не закінчилось ні для мене, ні для директора з яким ми друзі за межею заводу.
Нарешті те, що вимагали вболівальники від Києва і до Північного з Південним полюсом відбулось: тренерський штаб Шовковського відправлений в відставку. Мабуть Амазонка змінила свій напрямок течі, чи Мухамед нарешті зустрівся з горою, але те, що по заявам пана Суркіса-джуніора ніколи не повинно було відбутись, все ж відбулось.