Вчора в «битві титанів» офіційно виграло Динамо, а де – факто програв Микола Балакін, двократний найкращий арбітр УПЛ останніх сезонів.
Хоч дивовижного в першому таймі було безліч, як в роулінговському Поттері: і відмінений чистий гол Емерлаху (на мою думку), і призначений ВАРом дійсний пенальті, і непомічений ніким з купи арбітрів борцівський кидок Пономаренком Гуцуляка в своєму карному майданчику під час кутового, здається, і бандинський удар по нозі Емерлаху Біловаром, і неоднозначне падіння Волошина в карному майданчику Полісся.


Ох цей футбол: бере і не відпускає. Як не матюкайся (тобто - як не використовуй обсценну лірику), як не включай вторинну свідомість, як не виганяй його з різних потрібних і непотрібних дивайсів, він чомусь завжди поруч, недалеко, немов те кошеня, що залізло в чуже ліжко.