Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Хочемо ми чи не хочемо, бажаємо чи не бажаємо, але є таке залізне і нещадне до скреготу зубами слово «потрібно».
Так ось: ПОТРІБНО сьогодні перемогти на зеленому полі ТСЦ Арени в Сербії гордих нащадків Макавеїв з Тель-Авіву. Всього - навсього...
Ця перемога в першу чергу мабуть необхідна нам - вболівальникам Динамо, ненависникам Динамо, байдужим до Динамо, бо ми вже призабули, на жаль, смак ПЕРЕМОГИ як на футбольному полі, так і за його межами.
БАЛАДА ПРО ОФСАЙД
На гребені всіх сил — навспак! навскач! навплач
Осонним полем, де — як на долоні...
Метався сонця посивілий м'яч
Під шквальний рев сліпучих стадіонів.
Цей форвард був, як бог. Він бив — як бог:
Спітнілі крила рвались крізь футболку!
В підкаті — двоє; обійшов обох!
Чорт забирай, в Динамо логіка не десь палить, а мабуть вже застрелилася… В четвертий раз для вірності.
Щось говорити про суботню гру Динамо? Не хочеться.
Так, Динамо, наголову переграло Епіцентр. Наголову, але ж Епіцентр лише вчиться грати в УПЛ, а Динамо – чемпіон, здається.
Так, Динамо переграло Епіцентр майже резервним складом, в той час як основний склад байдуже і сумно спостерігав за грою, поліруючи свої золотоносними задами ласку запасних.
Друзі, я написавши вчора, що чекаємо від Динамо подвигу, все – таки надіявся на звершення. Десятим чи тисячним відчуттям, але надіявся. На жаль, подвиги, які завжди були і є наслідком чиєїсь дурості, по розпорядку, по наказу та й по бажанню когось не створюються.
Подвиг звершується, як мінімум, по внутрішньому переконанню та й божому інстинкту.
Про сьогоднішню гру Динамо з Пафосом можна сказати лише одне: подивимось, чи стало «Динамо» Суркісів командою «Динамо» (Київ), а не київським аналогом «Дніпра-1», «Металіста 1925»?
Бо:
- «Динамо» (Київ) – це мрія.
- «Динамо» (Київ) – це розпач, безсонна ніч і похмурий ранок (та чому тільки ранок – тиждень) після програшу польському Гурніку.
- "Динамо" (Київ) - завжди ЧЕМПІОН!
- «Динамо» (Київ) – це не тільки любов, це КОХАННЯ, як ще ніхто не кохав, бо в день гри «на землі розквітає весна і тремтить від солодкої муки».
Це наше «Динамо»: «Динамо» (Київ)!!!
А що "Динамо" Суркісів?????
Пафос, Ларнака і перемоги над мальтійцями....
Що ж: чекаємо подвигу.
З повагою,
Скіф.
Р.S. Дожились: перемагати кіпріотів – подвиг….
Зайшов після гри на наш любимий сайт і постійно читав «ганьба», «гантьба», «ганьба» і знову ж таки «ганьба».
Ні, друзі, це не ганьба – це гірше. Це запущений президентом стабільний процес анігіляції. Це акція самознищення, саморуйнування популярного футбольного клубу. На жаль, нашого клубу, нашого Динамо.
Кудрівкізація нашого футболу набирає темпи. Я нічого не маю проти команди Кудрівка, абсолютно. Мені, навіть, до вподоби з яким ентузіазмом власник команди намагається зробити щось цікаве в нашому футболі.
Але, але … Не має права третя команда першої ліги, яка то і в першу лігу зайшла по блату, купивши місце в команди, що розорялась, вщент обігравати срібного призера першості країни.
Ну що ж! Нарешті сталось! Аж три наші команди (з чотирьох) здолали майже нездоланний для багатьох наших команд 2-ий кваліфікаційний раунд своїх Ліг. Такого ніколи не було і ось…Нарешті.
Фанфари… Чепчики…Салюти… Мрії поета…
Наші патриції зіграли як патриції. Якщо Динамо одним мізинцем лівої ноги без емоцій і розсудливо розрулили собі дорогу до кіпріотів, то гірники зробили це і емоційно, і ефектно, і просто блискуче.
Наш футбол – це аристократи, політбюро, Верхня палата Сенату - Динамо і Шахтар і болото. Всі інші. Можливо є лише тонесенький прошарок футбольної інтелігенції в вигляді Карпат і (що якось неочікувано та й неочевидно) дивної Олександрії.
Вчора починаючи з 20-ої години дивився як грали в перших таймах Полісся і Олександрія.
Не знаю як Вам, колеги, напівіфінали і фінал ЧС-2025 серед клубних команд сподобались. Більшого чекав від бразильців і щиро скажу, що здивували саудити, які ледве не здолали бразильців.
В фіналі, відверто скажу, вболівав за французів. Ну як не вболівати, коли команда асоціюється не тільки з іскристим Парижем, не тільки з передмістям французької столиці , але і з безсмертним авантюрним містифікатором, вічно молодим і звабливим графом Сен-Жерменом.
