Спілкуємося за мотивами центрального матчу 11 туру чемпіонату України Шахтар — Динамо (3:1) із В’ячеславом Заховайлом, відомим експертом, агентом і менеджером.
В’ячеслав Заховайло— Пане В’ячеславе, поділяєте захоплення вболівальників, які поставили відмінну оцінку грі «Шахтар» — «Динамо»?
— Не зовсім. Мені, якщо чесно, матч не сподобався. Говорю як спеціаліст. Футболістам обох команд бракувало високої інтенсивної швидкості. Обидва суперники мали чимало відкритих зон, що зробило футбол напіввідкритим. Глядачам, звісно, така гра подобається, але такий футбол — ненадійний. Гравці обох команд припускалися помилок, було багато персонального браку. Помітно, що український футбол вариться в своєму котлі, є в нього певні обмеження. Подивіться на рейтинги наших команд — всі бачать, що відбувається.
— Арбітр впорався зі своїми обов’язками? Запитую, бо Віталій Романов міг призначити пенальті у ворота «Шахтаря» за фол Коноплі проти Шоли Огундани.
— У Чехії першого листопада «Яблонець» приймав «Злін». Рівень цих команд, на мою думку, трохи вищий за «Динамо». У матчі такі пенальті не ставили, що всі були в шоці. Думали, що відбулася якась суддівська змова. Але потім люди, котрі відповідають за роботу суддів, відкрили всі перемовини, які були між рефері. І ми всі позакривали роти. Рекомендації суддям від УЄФА щодо трактування правил під час ймовірних порушень постійно змінюються. Ми за ними не встигаємо. Проблема тут в іншій площині. Суддівський корпус має співпрацювати з клубами, пояснювати, що відбувається, знайомити зі змінами. Арбітри й футболісти по-різному трактують правила.
— Не вистачає діалогу між командами й суддями?
— Професіонального діалогу. Перед початком сезону представники суддівського комітету асоціації футболу мають знайомити команди з новими рішеннями щодо правил, пояснювати, як трактується той чи інший спірний епізод. Чи перед грою арбітр може попереджати футболістів, як він судитиме, що говоритиме, які є нові вимоги. Гравці й тренери про них не знають.
— Тим не менше, гра «Шахтаря» й «Динамо» відновила надію на перспективи клубів у Лізі конференцій.
— Це ми побачимо найближчого четверга. Візьмемо «Динамо». У команді вже три-чотири роки борються з однією проблемою. Гравці центральної зони багато помиляються, взаємодія між захистом і опорними півзахисниками взагалі не працює. Бракує взаєморозуміння, гравці неправильно вибирають позиції. Це бачать і футболісти, і спеціалісти. Гравці обмежені, не мають шансів навчитися. Нічого не маю проти Попова чи Михавка. Проте щось у них не клеїться.
— Взяли Тіаре. Він, хоч і помиляється, але видно, що може вирости в хорошого захисника.
— Не можна робити висновки по грі одного футболіста. Треба дивитися, як він взаємодіє з іншими, які рішення приймає в конкретних ситуаціях, як він читає гру, як вписується в її структуру, як переміщується, діє з м’ячем і без м’яча. Не читатиму вам лекцію — це займе багато часу. Психологічний аспект також грає дуже важливу роль.
— Команди провели на тижні два матчі між собою. Попереду — єврокубки. Як гадаєте, емоцій футболістам вистачить на «Зрінскі» й «Брейдаблік»?
— Насправді, 70 відсотків у футболі — це психологічний стан гравця. У кожної людини, особливо у спортсменів, є виняткова енергія. Не фізична, а саме моральна енергія. Коли, наприклад, в англійській Прем’єр-лізі грають через три-чотири дні, то гравці втомлюються як фізично, так і психологічно. І якщо відновлення функціональних кондицій можна прорахувати, то емоційний стан привести до ладу значно складніше. Наші клуби в єврокубках грають за кордоном. Футболісти багато їздять, говорять про втому. Вона лежить не у фізичній площині, а в психологічній. Треба шукати баланс. Якщо його не буде, то й результату годі вимагати. Дуже складна ситуація. Причому над цією проблемою б’ються всі провідні європейські команди. А в якому стані гравці підійдуть до четвергових матчів — сказати не можу. Треба бути всередині колективу, щоб реально оцінювати готовність футболістів.
— Повертаючись до чемпіонату України: лідерів підпирають ЛНЗ, «Кривбас», «Полісся». Це «Шахтар» і «Динамо» здають позиції, чи конкуренти стали сильнішими?
— Український футбол зараз на паузі, в очікуванні того, що може бути. Раніше були локомотиви: «Динамо» і «Шахтар» розпочинали «гонку озброєнь» першими. Купували дорогих легіонерів, запрошували маститих спеціалістів, мали успіхи на міжнародній арені. На часі цього немає. «Шахтар» продовжує робити ставку на бразильців. Але ж купує дуже молодих футболістів, перейшов уже на дитячий садок. Досвідчених гравців команді бракує. А має бути баланс. Молодь повинна мати опору, бо коли юнаків багато, то без опори вони губляться, хоча й талановиті. У «Динамо», навпаки, досвідчених футболістів вистачає, Ярмоленко навіть грав із Шовковським разом. Тут своя не дуже хороша хімія. Менеджерам є над чим працювати. Що стосується команд, які ви назвали, то вони вийшли на певний рівень. Ці клуби схожі на «Олександрію», яка «вистрелила» минулого сезону. Вони мають фінансування, а для нього треба ще й кваліфікований менеджмент. Щоб оцінити рівень, треба побачити їхню гру в єврокубках. Там відбувається перевірка. «Олександрія» й «Полісся» її не пройшли. На якомусь вищому рівні в них не виходить конкурувати. У чемпіонаті України — так, вони підтискають визнаних лідерів. Так би мовити, конкурують на своєму пляжі. А на сусідньому в них не дуже добре виходить.
— Може, не вистачає професіоналізму?
— У нас вважають, якщо футболіст не палить і не п’є, тренується — то вже професіонал. Ні — це й культура приймання їжі, вміння мізки свої почистити, правильно працювати. Багато дрібниць є, про які більшість українських гравців і спеціалістів навіть не знають. У нас немає професіоналів на сто відсотків.
Геннадій Чеховський
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
