У першій лізі Сергій Ковалець загалом успішно виставляв свої команди проти «Металурга» — на чолі «Оболоні», «Чорноморця» та «Поділля» він здобув три перемоги над запоріжцями при двох нічиїх і єдиній поразці. У минулому сезоні він зберіг місце в першій лізі хмельничанам, а тепер прийняв не менш складний виклик у місті, яке, на жаль, уже недалеко від фронту.
Сергій Ковалець— Знаю, що у вас цього дня була зустріч із керівництвом міста чи клубу. Задоволені почутим і висловленим?
— Все нормально, ми маємо спільне бачення майбутнього «Металурга» та спільне бажання допомогти команді. Мені імпонує, що всі, хто підтримує «Металург», хочуть, щоб команда не просто була, а розвивалася. Хоча місто прифронтове, сам розумієш, як непросто. Команда є — значить, є життя.
— Близько 25 років тому ви, колишній гравець «Динамо», «Дніпра», «Карпат», «Чорноморця» та збірної, так само йшли в команду Запоріжжя. І ваш вибір «Металурга», як футболіста, тоді багатьох здивував. Але і тоді ви допомогли команді на тому етапі, і тепер беретеся за дуже складну роботу. Яка ваша особиста мотивація?
— Мотивація — це робота, це педагогіка. Те, що я взяв багатьох тренерів, з якими працював. Починаючи від першого дитячого тренера — Якова Давидовича Горбачова та Віктора Андрійовича Безрядіна і закінчуючи Валерієм Васильовичем Лобановським.
Мотивація — працювати з молодими людьми, розвивати їх. І, звичайно, те, що ти сказав: я тут грав у Запоріжжі. «Металург» для мене — це не просто команда, а частинка життя. Плюс те, що я тут був і тренером, нехай і недовго, але був. Це й є основна мотивація.
— Зрозуміло, що для вас цей клуб — не порожній звук. Але погодьтеся, що є велика різниця між тими часами, коли ви раніше сюди приїздили, і теперішніми. Зараз запросити хорошого виконавця в таке місто, у такий регіон, удвічі складніше. Як знаходили аргументи для тих же Сітала, Логінова, молодших хлопців, щоб переконати їх допомогти команді в цей складний момент?
— Погоджуся: Логінов, Сітало — це знакові гравці в українському футболі. Вони трохи пограли і самі все побачили, це теж показник. Дуже приємно, що вони прийшли. Бо не всі хочуть їхати в Запоріжжя, на жаль, ситуація непроста.
Перед Новим роком я зустрівся в Києві з почесним президентом клубу Андрієм Володимировичем Шерстньовим. Ми обговорили багато речей, поговорили, поспілкувалися. Для мене було важливо, щоб він почув мою мотивацію, мою філософію.
Так само я слухав, як вони бачать розвиток клубу в цій ситуації. Через місяць для мене було важливо приїхати, усе побачити на місці: як працює інфраструктура, які є умови, щоб вирішувати цікаве, але водночас складне завдання. Це й визначило моє рішення очолити команду.
— У вас, якщо не рахувати молодого резервного голкіпера, четверо новачків. Це ті, кого ви хотіли, чи ті, хто просто погодився і виявився достатньо сміливим?
— Знову ж таки, були гравці, які самі хотіли прийти в команду, і це гравці хорошого рівня. Але, на жаль, коли тут у Запоріжжі почалася більш активна фаза, вони вибачилися. І, до речі, це були дуже хороші гравці, які могли б підсилити команду.
Порадившись із сім’ями, вони сказали, що не можуть приїхати. Хоча самі телефонували, самі хотіли долучитися. Тому ми й далі стежимо за ринком, думаю, ще будуть відповіді.
Є гравці, які телефонують. Легше, коли це футболісти, які самі з Запоріжжя. Маємо надію, що ще один-два гравці прийдуть — ті, хто має досвід гри у Прем’єр-лізі, першій лізі, і ті, хто реально допоможе команді.
Ну і молодим гравцям також. Логінов, Сітало — це досвідчені футболісти, які пройшли хорошу школу, знають, як бути молодими, а тепер — досвідченими. Сподіваюся, що вони своїм досвідом допоможуть нам виконати завдання на сезон.
— Зрозуміло, що важко оцінювати, щойно почавши роботу. Але чи бачите перспективу в місцевих вихованцях, які в окремі періоди відігравали досить важливу роль у складі команди?
— На сто відсотків. Запоріжжя — це козацький край. Я завжди думав, що тут немає великої інфраструктури. Є школа, невеликі штучні поля. База дає п’ять полів хорошого рівня, але зараз їх ще трохи ремонтують.
Та попри це, тут завжди були таланти, завжди були гравці хорошого рівня. В ідеалі ми говорили про те, що тут можна зробити команду майже повністю із запорізьких футболістів.
Принаймні сім гравців у стартовому складі цілком можуть бути місцевими. У мене є такий досвід — коли я працював у Словаччині, в Пряшеві, де у старті виходили сім гравців саме з цього міста. Стадіон був повний, а гравці відчували відповідальність перед уболівальниками.
— У вас особисто дуже хороший баланс матчів проти «Металурга» як головного тренера: три перемоги, дві нічиї і лише одна поразка в минулому сезоні. Якщо подивитися збоку, що це говорить вам про команду?
— Я б сказав, що там працювали хороші тренери. Ілля Близнюк і Юра Слабишев. Вони, принаймні, намагалися зробити все, щоб команда показувала хорошу гру і результат. Десь вийшло, десь — ні.
Але зараз, знаєш, як казав Гвардіола, коли прийшов у «Манчестер Сіті» і йому сказали, що тепер у вас бюджет майже мільярд євро і ви будете вигравати все підряд. Він відповів: вигравати не обіцяю, але обіцяю працювати 24 години на добу.
От і я можу сказати те саме. Ми будемо працювати. А вболівальники вибачать усе, крім байдужості. Для нас важливо, щоб вони приходили на стадіон і отримували задоволення від гри — так само, як і самі футболісти.
— Хто ввійшов у ваш штаб у підсумку?
— Тут я хотів бачити помічників Миколу Медіна і Сашу Мандзюка — це тренери, з якими я працював. Молоді, енергійні, слава Богу, всі вони при роботі. І Медін, і Мандзюк, і Нівінський, і Ратій. Принаймні тут є хороші тренери.
Андрій Зубченко зараз є помічником, плюс Руслан Галілузов — тренер воротарів, плюс є тренер з фізичної підготовки Олександр Шевченко, який працює з показниками, аналізує фізичний стан.
Звичайно, є моменти, що ми ще шукаємо аналітика, хоча Сергій Логінов, коли ми спілкувалися, може вже в ролі, можна сказати, граючого тренера працювати із захисниками. Він зараз працює і проводить аналітику.
Тому поки такий тренерський штаб. Він нормальний, і в цьому плані сподіваємося, що гравці будуть нас підтримувати і показувати хорошу гру.
— Зрозуміло, що весняна частина сезону дуже прагматична, але у вас уже є досвід подібних ситуацій, коли те ж Поділля вдалося витягнути, мов барон Мюнхгаузен себе з болота за волосся. Чогось подібного і тут сподіваєтесь досягти? Адже завдання дуже складне, як і рік тому з «Поділлям».
— На сто відсотків ви праві. Для нас важливо зробити хорошу команду. Інколи можна зробити крок назад, а потім зробити крок уперед, але завдання стоїть — залишитися в першій лізі.
При цьому для нас важливо, щоб уболівальники отримували задоволення від гри. Уболівальник, як казав Арсен Венгер, колишній тренер Арсеналу, вибачить усе, крім байдужості. Для нас важливо, щоб за будь-якого з трьох результатів після матчу вболівальники аплодували.
Ми на це налаштовуємо всіх. Завжди говоримо, що будемо самі собі аплодувати після будь-якого результату. Усе може бути. Значить, ми добре зробили свою справу.
— Яка ваша думка про нинішню першу лігу? Адже складається враження, що хоч немає таких грандів, як колись був ваш «Металург», як колись «Севастополь», «Оболонь», «Полісся», але вона настільки рівна, що здається — будь-хто може обіграти будь-кого.
— Так, на сто відсотків. Ви праві: перша ліга цікава, формат досить рівний, хоча команд багато. Ми бачимо, що зараз той же «Фенікс-Маріуполь», який зібрав команду і вже є чвертьфіналістом Кубка України, — є люди, які хочуть вкладати кошти у футбол. Що нам говорити, адже в Кубку відразу дві команди в півфіналі будуть з першої ліги!
Ми говорили, що потрібно 18 команд, тому що війна, легіонерів не так багато. Академії працюють, а для молодих гравців найважливіше — це ігрова практика. А де її здобувати, якщо немає команд?
Перша ліга досить цікава. У другій лізі теж є команди з хорошими бійцями — той же «Куликів-Білка». Коли ми були на зборах у Моршині, зіграли у Куликові два матчі, досить здорово. Там є і натуральне поле з трибунами, і штучне поле.
Є люди, які і в першій, і в другій лізі вкладають кошти в інфраструктуру, у розвиток нашого футболу. Тому тут є над чим думати. Тим більше, коли ми говоримо про першу лігу, ми бачимо, що якщо в ті роки команди знімалися, то зараз, навпаки, всі грають, розвиваються, всі проходять збори, грають спаринги, і досить багато спарингів.
Це треба аналізувати. Можливо, і точно, як у Німеччині, де 22 команди у другій Бундеслізі, або як у Словаччині — 18 команд, і країна менша за населенням. Тому перша ліга зараз досить потужна. А з урахуванням того, що залишилося 12 матчів, вони будуть дуже складними.
— Знаючи, скільки ваших футболістів зараз грає у Прем’єр-лізі, зокрема є й у національній збірній України, тих, кого ви очолювали в молодіжній збірній, яка ваша думка про спарку зі шведами, сподіваюся — і з поляками? І яке враження від списку, який зараз представив Сергій Ребров?
— Я спілкувався з Олександром Зінченком. Маю інсайд від Саші, і він оптимістичний. На жаль, він отримав серйозну травму — якесь у нього невезіння. Але він добре знає команду і говорить, що колектив налаштований досить позитивно, як і тренерський штаб Сергія Реброва.
Ми бачимо, що епідемія травм зараз досить серйозна, плюс Малиновський пропускає гру, так само як і виступи за молодіжну збірну. Але важливо, щоб команда розуміла: за нею стоїть велика держава, держава, яка воює.
І тут той самий принцип — уболівальник вибачить усе, крім байдужості. Ми розуміємо, що збірна Швеції дуже потужна, всі гравці виступають у топ-чемпіонатах, у європейських клубах. Тому надзвичайно важливо, щоб наша команда показала хорошу гру, характер.
А результат, зрозуміло, може бути будь-яким. Але нам би дуже хотілося, щоб команда показала таку гру, від якої вболівальники отримають велике задоволення.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
