Колишній півзахисник «Чорноморця», «Дніпра», тернопільської «Ниви» і «Миколаєва», а нині тренер Юрій Куліш, який свого часу виступав у клубі АЕК (Аппельбо), розповів про збірну Швеції — першого суперника збірної України в плей-оф відбору на ЧС-2026.
Юрій Куліш— Швеція — одна із скандинавських країн, де стиль футболу багато років формувався внаслідок фізичних властивостей та менталітету північних людей. Шведи відзначаються силовими якостями, мають бійцівський характер та холодну голову. Справжні нащадки вікінгів! Все це і проявляється у грі шведських клубів та національної збірної цієї країни. Є у цьому стилі щось схоже на британський футбол, де також ведуться фізичні єдиноборства, є багато флангових навісів — як після проходів, так і зі «стандартів».
— Тривалий час збірна Швеції асоціювалася із легендарною особистістю — Златаном Ібрагімовичем, який грав у її складі до сорока років. З його відходом із національної команди вона стала слабшою?
— Ні в якому разі! У цій збірній і до Ібрагімовича були сильні атакувальні гравці — варто пригадати Хенріка Ларссона, Мартіна Даліна, Томаса Броліна, які феєрили ще у 90-х. Зрозуміло, що спливають роки, десятиліття — все тече, все міняється. От і у нинішній шведській збірній є футболісти, які вирізняються вправною грою і досвідом. Це Деян Кулушевські, Віктор Дьокереш, Олександр Ісак. Всі вони грають нині в одному з найсильніших чемпіонаті Європи — англійській Прем’єр-лізі: у «Тотенхемі», «Арсеналі» і «Ліверпулі» відповідно. Останній з них, як бачимо, останніми роками розігрався не на жарт. Ісак демонстрував стабільну результативність — а це свідчить про його націленість на ворота, справжній бомбардирський хист. Тож обороні збірної України буде непросто.
— Як оцінюєте виступ української національної команди у відборі до світової першості 2026 року?
— Враження подвійні. Як часто буває у нашої збірної, спочатку вона тринькає важливі очки у матчах, де їх потрібно брати кров з носу, а потім намагається надолужити згаяне. Робиться це здебільшого з чималими емоційними витратами, що обумовлено відповідальністю за результат. Знову, як і вже бувало раніше, вирішальний крок необхідно було робити в останній грі відбіркового циклу. Добре, що докладені у матчі з Ісландією зусилля все ж дозволили досягти перемоги. Хоча на мою думку, дотягувати до останнього туру відбору — справа дуже ризикована. Ті ж ісландці довгий час стримували атаки нашої збірної — і якби не щастя на боці української команди, могла б бути й нічия. Та добре все, що гарно закінчується. І тепер збірникам України потрібно ретельно все проаналізувати і врахувати помилки, які траплялись у груповому раунді. Зокрема, у бакинському матчі з Азербайджаном. В ньому наші футболісти не мали права втрачати очки.
— Свого часу ви виступали у Швеції. Як туди потрапили?
— Наприкінці 80-х наші футболісти стали один за одним від’їжджати за кордон — як-то казали у той час, аби скуштувати легіонерського хліба. Я потрапив до другої хвилі українців, які пробували свої сили у чемпіонатах інших країн. Відігравши сезон-1992/93, у якому виступав за тернопільську «Ниву» і миколаївський «Евіс», вирушив до Швеції. Там впродовж трьох місяців захищав кольори клубу АЕК із Аппельбо. Пригадуючи той період можу сказати, що тоді рівень футболу в Швеції був набагато нижчий, ніж в Україні. У той час в шведському футболі вже встигли проявити себе кілька вихідців з пострадянського простору — зокрема, Вадим Євтушенко. За три місяці перебування в АЕКу я отримав величезне задоволення від гри і від взаємодій з партнерами. Не без їхньої допомоги в першому колі чемпіонату мені вдалося стати найкращим бомбардиром команди, забивши 12 м’ячів. Незважаючи на рівень шведського футболу, я отримав перший легіонерський досвід, який був досить корисним. Є що пригадати.
В’ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
