«Гра на перехоплення», яка стартує в кінотеатрах України 19 лютого, — це реальна історія братів Михайленків. Молодший, Микола Михайленко — півзахисник київського «Динамо» і Олімпійської збірної України, який відстоює честь держави на літніх Олімпійських іграх 2024 у Франції. А старший, Сергій, — командир мобільної вогневої групи, яка в той самий час боронить українське небо.
Кадр із фільму «Гра на перехоплення»«Це історія братерства та стійкості, що розкриває боротьбу за свою країну в різних, але взаємопов’язаних світах: військовому та футбольному», — каже Володимир Мула про свій новий документальний фільм «Гра на перехоплення».
Анна Джмелик для «Суспільне Культура» розповідає, чому необхідно побачити цю стрічку від режисера, який наразі є першим і єдиним українцем серед володарів найпрестижнішої спортивної телевізійної нагороди Sports Emmy Awards.
«Фільм досліджує несподіваний зв’язок воєнного часу між українськими військовими та футболістами через реальну історію братів Михайленків. Це правдива історія братерства та стійкості, що розкриває глибокий зв’язок між двома братами, їхні переживання один за одного, їхню боротьбу за свою країну в різних, але взаємопов’язаних світах», — розповідає режисер і генеральний продюсер документальної стрічки Володимир Мула.
Для Мули — спортивного журналіста, режисера, продюсера, заслуженого діяча мистецтв України — «Гра на перехоплення» стала третім повнометражним документальним проєктом у його так званій спортивній трилогії, до якої також належать фільми «Юкі» (2020) та «Нація футболу» (2022).
Для першого фільму режисер здійснив справжнє журналістсько-детективне дослідження, відстеживши українське коріння найвеличніших зірок НХЛ та довівши, що багато імен на Кубку Стенлі мають прямий стосунок до України. А в другому крізь ексклюзивні кадри та спогади топперсон українського футболу — Андрія Шевченка, Олександра Шовковського, Олега Блохіна, Йожефа Сабо, — показав, як український футбол став дзеркалом незалежності: від перших кроків національної збірної на міжнародній арені до статусу об’єднавчої сили цілого народу.
Такий глибокий комплексний підхід до розкриття спортивної тематики вже приніс режисеру світове визнання, кульмінацією якого стала статуетка Sports Emmy Awards. У 2024 році Володимир разом зі співавтором, британцем Алексом Ґейлом увійшов до елітної когорти світових документалістів, отримавши нагороду Американської телеакадемії за документальний серіал Football Must Go On (2023) для Paramount+ про участь донецького «Шахтаря» у Лізі чемпіонів на тлі повномасштабної війни в Україні. І наразі Володимир Мула є єдиним українцем — володарем цієї премії.
«Тобі 34 і у тебе в руках найвища телевізійна нагорода Америки. Здавалося б, можна видихнути та насолодитися такою унікальною миттю. Але... ніт, — так Мула у травні 2024-го описував емоції від нагородження у своєму Instagram. — Далі було багато лайків, коментарів, трохи менше дзвінків та... повернення в Україну. Країну, де йде війна… Зараз багато людей мене запитує — а що далі? Чесно: я не знаю. Усі мої напрацювання потребують чималого фінансування. У країні, де йде війна, моє розуміння пріоритетності витрат — максимально глибоке. Тож повернутися буде дуже непросто. Але я точно спробую».
Та попри сумніви, Мула визначився доволі швидко: вже в червні 2024-го він представив на 19-му пітчингу Держкіно проєкт документального фільму під робочою назвою «Футбол в окопах», який згодом став одним із переможців конкурсного відбору, отримав фінансування і був знятий — вже як «Гра на перехоплення».
Якщо попередні стрічки Мули досліджували фундамент нації крізь легендарне минуле, то нова робота фокусується на «тут і зараз». У фільмі, створеному за сценарієм спортивного аналітика Миколи Василькова (він, до речі, працював із Мулою і над «Нацією футболу» та «Юкі»), немає жодних прописаних діалогів: лише живе спілкування спортсменів і солдатів, яке чесно показує реальне життя й реальні переживання на Олімпіаді та у війську (важливо, що деякі сцени фільму знімалися безпосередньо поблизу зон активних бойових дій).
Утім, спортивна частина могла бути ще повнішою, якби не рішення Міжнародного олімпійського комітету, який заборонив використовувати унікальні зйомки, проведені у роздягальнях та на самих аренах під час та після офіційних ігор. За словами колишнього прессекретаря національної збірної, президента Асоціації спортивних журналістів України Олександра Гливинського, причина цьому одна — воєнна тематика стрічки. Гливинський назвав це «свідченням подвійних стандартів і нерозуміння або небажання МОКу зрозуміти, під яким терором живуть українці й через що вони проходять».
Він зазначив: «У головах моківців переважають думки про нейтральність атлетів, які буцімто не винні у злочинах влади. То хто ж тоді винен у тому, щоби не дати показати світові повноцінну картину? Показати, як атлети переживають за своїх рідних, які під обстрілами, безпосередньо перед виходом на футбольне поле».
Навіть попри ці обмеження, «Гра на перехоплення» змогла продемонструвати повноцінну картину того, в яких надскладних психологічних умовах українські спортсмени відстоюють честь країни на міжнародних змаганнях. І паралельно — яких надлюдських зусиль у той самий час докладають українські військові, боронячи наші небо та землю. Цим фільмом Володимир Мула майстерно продовжує свій документальний цикл, де спорт перестає бути просто грою, перетворюючись на дієвий інструмент м’якої сили та культурної дипломатії.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
